ПЕРШОКЛАСНИК

Школа - це не тільки читання, писання або рахунок. Це цілий но­вий світ, до якого дитина теж повинна бути готовою.

Серед батьків сьогодні існує думка, що краще віддати дитину до ніколи раніше. Тоді вона і закінчить її раніше. А навіщо? Куди по­спішати дитині? Адже вона повинна навчитися ще й налагоджувати стосунки з людьми, відстоювати свою точку зору, бути самостійною.

Для початку визначтеся, чого Ви хочете. Просто, щоб дитина закінчила школу раніше і вступила до вищого навчального закладу? Ллє й там їй навчатися буде нелегко, бо вона ще не подорослішала. Або Ви хочете, щоб дитина була успішною, навчалася із задоволен­ням і отримувала максимум знань, причому таких, які вона змогла б застосувати в житті?

Якщо Вашому малюкові ще не виповнилося шість років до пер­шого вересня, то не потрібно його мучити й віддавати в школу завчас­но. Він до неї ще не готовий, навіть якщо Ви навчили його прекрасно читати й рахувати. Нерідко трапляються такі ситуації, в яких батьки дитини, що народилася, наприклад, улітку, наполягають на тому, щоб її взяли до першого класу. Батьки, насамперед, задумайтеся самі, чи готовий Ваш малюк не просто висидіти 40-45 хвилин навчального ча­су, але й утримувати увагу такий тривалий час? Крім того, ні для кого не секрет, що навіть першокласникам, порушуючи всі вимоги, сьогодні задають домашні завдання. А це означає, що дитина буде навчатися чотири-п'ять уроків у школі, але й проводитиме не тільки півтори-дві години за письмовим столом вдома, викопуючи домашні завдання.

Отже, якщо дитина посидюща, уважна, прекрасно налагоджує взаємини з однолітками й дорослими, легко адаптується в незнайомій обстановці, із задоволенням виконує різноманітні навчальні завдан­ня в ігровій формі, Ви можете відвести її до першого класу. А якщо Ви - батьки активного непосиди, що використає будь-яку хвилинку, щоб погратися або попустувати, то Вам потрібно звернутися до фа­хівців — педагогів та психологів. Вони допоможуть визначитися — від­правляти дитину до першого класу або ще рік почекати, дати маляті можливість удосталь награтися й підрости.

До 1 вересня потрібно підготувати не тільки портфель і шкільні приладдя. Малюк повинен бути готовий морально до нової обста­новки, нових дітей і дорослих. Тому знайомство зі школою добре було б розпочати не у вересні, а набагато раніше. Приведіть дитину до школи, пройдіться коридорами, погуляйте на спортивному майдан­чику. Обов'язково розкажіть, як Ви пішли до першого класу. Поясніть малюкові, чим школа відрізняється від дитячого садочка, до якого він звик. Інформація не повинна бути односторонньою. Необхідно роз­повісти і про те, як буде цікаво в школі, і про те, з якими труднощами може зіштовхнутися дитина.

Навесні або влітку познайомте свого майбутнього першокласни­ка із учителькою. Тоді у вересні Ви уникнете тривожності, що іноді виникає в маленьких учнів під час зустрічі з новим дорослим.

Період адаптації до першого класу в кожної дитини триває по-різному. Хтось звикає практично відразу, а комусь знадобиться досить довгий час, щоб стати школярем. Якщо дитина йде до школи неохоче, поговоріть Із нею, намагайтеся з'ясувати, що її хвилює. Можливо, вона почуває себе невпевнено. Можливо, в неї не складаються стосунки з однокласниками. Намагайтеся частіше спілкуватися із учителькою, адже вона бачить Вашого малюка в різних ситуаціях і може допомогти Вам порадою.

Коли малюк повертається зі школи, запитуйте в нього, що ціка­вого він сьогодні довідався. Якщо дитина почуває, що Вам небайдужі її шкільні успіхи, то й навчатися буде із більшим задоволенням.

Як зробити так, щоб малюк із задоволенням пішов до пер­шого класу?

• Не віддавайте дитину в школу раніше шести років.

• Познайомте дитину заздалегідь зі школою, учителькою та майбутні­ми однокласниками.

• Розповідайте малюкові про школу, про свій дитячий шкільний досвід.

• Не сваріть дитину за промахи та невдачі в школі, інакше незабаром вона просто не захоче туди йти.

• Частіше спілкуйтеся із учителькою Вашого малюка.

• Щодня цікавтеся, що нового довідалася дитина в школі.

ЧИТАННЯ

«У якому віці дитина повинна уміти читати?» — запитують стур­бовані батьки. Особливо хвилюються мами, якщо е них дитина ще не читає, зате в подружки малюк швидко читає із трьох років. У якому ж віці настає час «Ч»?

Необхідно сказати, що все ж таки всі діти різні, і в питанні навчання читанню — теж. У когось все відбувається легко й просто, а деяким мамам доводиться добре потрудитися.

Найголовніше правило навчання читання, що споріднює всі теорії: «Не можна навчати читання насильно».

Тобто змушувати, кричати, вимагати — не можна! Інакше потім Ватне малюк Вам це обов'язково «пригадає», а Ви будете дивуватися: «Чому це він не любить читати книги?»

Тільки інтерес, гра, заняття в ігровій формі! Забороняти маляті завчасно запам'ятовувати букви не потрібно. Деякі мами впадають в іншу крайність і не показують дітям букви та цифри до настання певного віку.

Ви можете повісити вдома яскраву, барвисту абетку з картинка­ми. Розмістити ЇЇ потрібно в місці, доступному для дитячих очей. Якщо малюк зацікавиться кумедними картинками, Ви можете називати йому по декілька букв, нехай запам'ятовує поступово.

Коли дитина трішечки підросте, займаючись із ним ліпленням або аплікацією, можете ліпити букви із пластиліну або вирізати їх із паперу, при цьому проговорюючи, як кожна називається.

Щоб навчитися читати, дитина постійно повинна чути гарне правильне мовлення. Ви можете самі читати малюкові вірші, казки та оповідання. А можете скористатися аудіозаписами, на яких професійні актори читають твори дитячої літератури.

У кожному віці маляти є свої особливості. Тому і читання книг дитині • кожному віковому періоді тож повинне бути різним.

Знайомство із книгою можливо вже в найменшому віці (під 0 до 5-6 місяців), і починати його краще із дитячих віршів та пісеньок: дитина дуже добре почуває віршований і музичний ритми. Ще не розуміючи змісту слів, вони вже здатні адекватно реагувати на їхній ритм та інтонацію маминого голосу: якщо мамині слова звучать весело, дитинка посміхається; якщо мама говорить серйозним голосом, ноші теж серйознішає. Так у маляти формуються життєво важливі емоції,

З 5-6 місяців дитина починає активно користуватися руками їй подобається торкатися різних предметів, трясти їх, куштувати насмак. Настає час знайомства малюка із книжками-іграшками, що до­помагають розвивати в нього тактильну пам'ять і дрібну моторику, що у свою чергу стимулює розвиток мовлення. Дитина може обмацувати таку книжку, вивчаючи за допомогою пальчиків матеріал, з якого попа зроблена, куштувати її на смак і розглядати картинки. Так у маляти з'являється перший досвід спілкування із книгою.

Ілюстрації в таких книжках повинні бути великими, яскравими краще з різною текстурою. Наприклад, корова під час дотику до неї починає мукати, а собачка — гавкати. І мама повинна допомогти ма­люкові навчитися правильно з ними «спілкуватися»: візьміть дитину на руки, разом гортайте книгу, розглядайте її, разом натискайте на звучні пристрої і радійте. Діти до року здатні зосереджувати увагу на книжці всього лише протягом декількох секунд, тому для дитини цього віку можна купити кілька яскравих книг. Вони повинні перебувати в зоні досяжності малюка, тоді він із задоволенням буде тягтися від однієї до іншої.

Однорічній дитині уже настав час опановувати і коротенькі казки з нескінченними повторами – « Колобок» ( «Я від бабусі пішов...»), «Ріпка» («Тягнемося-потягнемо») тощо. Повтори допома­гають дитині краще уявити картину, що відбувається, і засвоїти зміст почутого.

А от у два роки читання вже повинне супроводжуватися зобра­женням дії, що відбувається на сторінках книги. Наприклад, мама ши­роко розкриває долоні і ворушить пальцями, показуючи, як прилітає метелик, потім надуває поважно шоки і розводить руки — незграбний Топтигін шкутильгає лісом. Таким чином, у свідомості маляти вибудо­вується тривимірна картинка: він чує, що читає йому мама про клишо­ногого ведмедика, бачить його зображення на малюнку до того ж за до­помогою маминих рухів довідується, що таке незграбність. Після цього дитина сама спробує зобразити клишоногого ведмедика — у цьому віці її дуже подобається бути « повторюшкою»: пострибати, як зайчик, махнути хвостиком, як мишка, і розбити яєчко, а потім поплакати над ним, як дід із бабою...

До трьох років малюк вже непогано говорить і перетворюється на чомучку — безкінечно ставить запитання, у тому числі і під час читання. Читаючи книжку, пояснюйте дитині всі незрозумілі слова й вислови, тільки не перестарайтеся. Пояснення повинні бути прости­ми і короткими. Читайте текст декілька разів — діти це люблять.

У період з 3-х до 6-ти років дитина швидко дорослішає, а разом із нею дорослішають І її книжки. Для цього віку підійдуть казки Пушкіна, Андерсена, Єршова, Волкова, Бажова, російські народні казки.

Щоб малюк розумів прочитане, уловлював всі тонкощі сюжету, після прочитання книжки просіть дитину переказати те, що вона почула.

Спочатку їй буде дуже нелегко, і Вам доведеться допомагати. Але вже через певний час малюк сам із захоплення почне розповідати казки і навіть складати свої.

Відмінний прийом — намалювати почуте. Малюк створює свої ілюстрації до книги, показує Вам, які образи в нього виникли.

Як зробити так, щоб малюк полюбив читання?

• Ретельно поставтеся до вибору книг: тут важливо все і зміст, і відповідність дитячому віку.

• Читайте маляті якнайбільше.

" Ваше читання обов'язково повинне бути емоційним.

• Програвайте зміст казки з малям.

• Хваліть дитину навіть за найменші успіхи в читанні.

ШКОЛА

Коли дитина йде до школи, у неї починається нове життя, зовсім інше, ніж колись. Раніше ЇЇ не оцінювали, не викликали до дошки, не надавали домашніх завдань і ще багато різноманітних «не».

Те, як дитина буде вчитися в школі, багато в чому залежить від батьків, тому що дітям не під силу наодинці впоратися з безліччю проблем, з якими вони зіштовхнулися.

Чим батьки можуть допомогти? По-перше, розумінням того, що теза «Ми її у Вашу школу віддали, Ви тепер за все і відповідаєте» не спрацьовує. І в школі дітей таких батьків відразу видно. Чомусь це далеко не зразкові учні.

Постійно підтримуйте гарні стосунки із учителями Вашої дити­ни. Приходьте в школу не тільки на батьківські збори. На них часто розв'язуються лише організаційні питання, та і обговорювати успіхи і невдачі кожної дитини в присутності інших батьків не стане жоден грамотний учитель. У Ваш вільний час домовтеся Із учителем про зустріч і поставте питання про те, що Вашій дитині дається легко, її що — складно, як вона поводиться, чим Ви можете їй допомогти. Така батьківська позиція принесе користь усім. Ви будете знати, як справи з успішністю з предметів, як Ваш малюк спілкується з одно­класниками, зможете вчасно допомогти, якщо є необхідність. Учитель побачить Вашу зацікавленість, можливо, довідається більше про Вашу дитину. Та й малюк буде знати, що в нього є надійний тил, і буде мен­ше тривожитись.

Коли дитина приходить зі школи, візьміть собі за .правило запи­тувати: «Що нового ти довідався сьогодні в школі?» і не ставити запитання: «Яку оцінку ти отримав?» Цим Ви підкреслите, що для Вас важливішими є саме ті знання, які здобуває дитина, а зовсім не формальні оцінки, які часто бувають необ'єктивними.

Хваліть дитину за будь-які досягнення в школі. Причому, важливі не тільки успіхи з предметів, але й те, як малюк вчиться знаходити вихід із різноманітних складних ситуацій.

Уважно спостерігайте за дитиною. Можливо, вона погано засвої­ла тему з математики тому, що погано себе почувала або не виспалася. Пам'ятайте, що протягом навчального року існує декілька критичних періоді», коли діти більше утомлюються і в них різко знижується пра­цездатність. Саме в цей час вони особливо гостро відчувають потребу у Вашій увазі й турботі. Це , як правило, кінець другої чверті , перший тиждень після зимових канікул і середина третьої чверті. Саме в цей ніс обов'язково зверніть увагу на режим дня.

Завжди тримайте себе в руках. Шкільне життя повниться не­сподіванками, і дитина повинна бути до них готовою. Так само, як і батьки. Якщо малюк приніс зі школи погану оцінку або зауваження в щоденнику, не потрібно влаштовувати скандал. Просто поговоріть із ним про те, чому так сталося, хто був не правий, і разом придумайте, як виправити ситуацію. А якщо Ви вирішите покарати малюка за пога­ну оцінку, будьте впевнені, нічого гарного із цього не вийде. У дитини з'явиться страх і небажання йти до Інколи.

Контролювати свої емоції — головне батьківське завдання. Лементи, ремінь, нудні нотації — поганий вихід із ситуації.

Краще сядьте разом із дитиною і разом зробіть домашнє завдання або розв'яжіть приклади з контрольна? роботи.

Як допомогти дитині навчатися в школі?

• Допомога та увага до дитини повинна замінити суворий батьківсь­кий контроль.

• Встановіть довірчі стосунки із учителями.

• Після школи запитуйте в дитини: «Що нового ти довідався сьогодні в школі?»

• Хваліть малюка за шкільні досягнення.

• Контролюйте свої емоції, не сваріть за погані оцінки.

• Якщо е необхідність, допомагайте дитині виконувати домашні завдання.

Коментарi